День, коли ми згадуємо мільйони невинних людей, які зазнали страшних мук у місцях, створених для поневолення, страждань і смерті, тих, хто страждали, боролися. Тих, хто вижив і хто не дочекався свободи. Але навіть у найтемніші часи залишалося те, що не могли знищити жодні вороги – людська гідність і прагнення до свободи.

Ліцеїсти вшанували пам'ять загиблих у фашистських концтаборах та розповіли історії життя в’язнів. Особливо проникливими виявилися розповіді про тих, кому вдалося вижити у пеклі концтаборів – ці історії стали уроком сили, віри й незламності.

Окрему увагу акцентували на сучасності, адже сьогодні, у XXI столітті, Україна знову зазнала варварства та геноциду. Сотні українських військових нині – у російських катівнях. Наші громадяни проходять через тортури, нелюдські умови утримання та приниження, так само, як це було десятиліття тому в концтаборах Третього Рейху.

Світ зобов'язаний пам’ятати уроки історії. Ми не маємо права мовчати, бо кожен несправедливо ув’язнений, кожен закатований – це біль усього людства. Тому сьогодні, вшановуючи пам’ять жертв нацизму, ми маємо ще гучніше говорити про сучасні злочини росії проти українського народу.

Ми щиро віримо, що всі українські полонені повернуться додому.

І ми нагадуємо всьому світу: зло, яке колись було переможене, не повинне повернутися.